Чи тримали ви коли-небудь вівці? Якщо ні, то навряд чи знаєте, що саме завдяки цій тварині люди мають незамінну різноманітну продукцію з цілющими властивостями: баранину, дієтичну ягнятину, молоко, делікатесні сири та бринзу. А ще неодмінно - вовну, овчини, смушки та шкіру, вироби з яких не мають аналогів щодо гігієнічних властивостей.
    Отже, фермери, які доглядають овець, отримуючи баранину і молоко (на них припадає 75-80% всієї продукції), мають шанс підвищити економічну ефективність галузі. Для цього увагу варто приділити розвитку м’ясо-вовново-молочного напряму. Тож необхідно зберігати і вдосконалювати наявні, а також створювати нові породи овець, здатні одночасно продукувати високоякісну вовну, м’ясо, молоко і дефіцитну сировину — овчини, смушки тощо.
    Не секрет, що нові економічні умови, в яких ми працюємо, потребують вдосконалення племінних ресурсів м’ясо-вовнових овець. Потрібне і впровадження ресурсозберігаючих технологій утримання поголів’я, вирощування молодняку та забезпечення стабільного повноцінного рівня годівлі тварин.
    Сьогодні для прискорення переходу галузі на м’ясо-молочний напрямок передбачається створити модельні господарства - племрепродуктори, на базі яких відпрацьовуватимуться всі виробничі процеси від вирощування поголів’я до реалізації кінцевої продукції. В Дніпропетровській області вже працює племрепродуктор «Шаролезька вівця». 2002 року сюди було завезено 280 ембріонів овець канадської селекції: олібс, шароле і тексель. Ці породи багатоплідні, скоростиглі, з високою якістю м’яса. Господарство нині постачає племінних баранів згадуваних порід господарствам зони Лісостепу і Степу.
    До речі, схрещування баранів-плідників цих скороспілих м’ясних і м’ясо-вовнових порід з матками у товарних господарствах дає можливість одержати високопродуктивний молодняк із чудовим м’ясом та високоякісними овчинами. Тож попит у населення на молодняк цього нового типу постійно зростає.
    У Криму створено новий напрям м’ясної продуктивності з гісарської породи курдючних овець, які залюбки купує і доглядає кримсько-татарське населення.
А ось молочне вівчарство притаманне Закарпатській, Чернівецькій, Одеській, Івано-Франківській областям, де розводять гірсько-карпатських, каракульських, цигайських і кросбредних овець. Тут налагоджено виробництво овечого молока та його поглиблена переробка на сири. Так, у племрепродукторі - фермерському господарстві «Банське» Закарпатської області збудований і працює цех із переробки овечого молока на сири. Виробництво оснащене імпортним обладнанням, зокрема для фасування готового продукту в тару одноразового використання. У цеху переробляють овече молоко зі всього району. Добре налагоджено виготовлення бринзи і у господарствах Чернівецької області.
    Особливої уваги заслуговує нова вітчизняна асканійська каракульська порода овець комбінованого напряму (смушки, молоко, м’ясо тощо) із трьома внутрішньопорідними типами: асканійський багатоплідний чорного забарвлення, асканійський сірого забарвлення та буковинський тип. Ареал поширення - Одеська, Херсонська та Чернівецька області. Модельним господарством цієї породи є виробничо-комерційна фірма «Бородіно-А», що у Тарутинському районі Одеської області. Тут утримують 5 тис. вівцематок, будують вівчарський комплекс каракульської породи. Господарство має намір стати європейським взірцем із упровадження новітніх технологій утримання тварин, виробництва та переробки продукції вівчарства. Тут застосовують штучне осіменіння овець, комп’ютеризоване випоювання ягнят з одноденного віку, працює зал машинного доїння вівцематок, забійний цех із розподілом овечих туш на відруби. Обладнано цех із поглибленої переробки каракульських шкурок до готових виробів. Господарство використовує нетрадиційні види енергії, зокрема сонячну.
    Наведені приклади не є поодинокими. Вони свідчать про те, що вівчарство відродиться в Україні завдяки ентузіастам, закоханим у цю справу. Адже невипадково кажуть: «Вівця в домі – це і свита, і губа сита».
    Безумовно, відродження галузі не відбулося би без державної підтримки, яка значною мірою посприяла підвищенню зацікавленості товаровиробників у розведенні овець, призупинила зменшення поголів’я і в господарствах, і в Україні в цілому. Та важливо, щоб ця підтримка була щорічною і гарантованою.
Про ваш досвід роботи з вівцями і про секрети успіху дізнаються інші, якщо ви напишете нам до редакції.