У фермерському господарстві «Ніна», що в Обухівському районі на Київщині, спілкуюсь з його головою Ігорем Дергачовим і мені здається, що Ігор Васильович з-діда-прадіда хлібороб, агроном, зоотехнік. Бо чудово розбирається в усіх тонкощах аграрної справи й компетентно відповідає на всі вузькопрофільні запитання.
Втім, як виявилося, ще якихось 18 років тому він ажніяк не пов’язував свою долю з сільським господарством…
Народився Ігор на Сахаліні, служив у ракетно-космічних військах у Томській області, а інженерно-будівельний інститут закінчив у Києві. Успішно працював у будівельному бізнесі. Думав, що саме в цій сфері знайшов себе і все вже ніби вирішено.
Та далекого й неспокійного 1991-го захотів випробувати свої організаторські здібності в аграрному секторі, хоча був знайомий з практикою виробництва сільгосппродукції досить умовно. Але тут, в Україні, він ніби відчував силу, щедрість і благодать цієї землі.
Взявся працювати самотужки. Почав із знайомства зі спеціалізованою літературою та закордонним досвідом. Дізнавшись, що українська земля може продукувати з гектара понад 70-80 ц зернових, Дергачов замислився: чому ж ми тоді в «битві за урожай» вдвічі менше виграємо? Згодом розібрався і з власного досвіду довів: запроваджуючи сучасні технології обробітку ґрунту, використовуючи високоякісний посівний матеріал, новітню багатофункціональну техніку, замість 1000 гектарів можна засіяти 500, зекономивши на паливно-мастильних матеріалах, на амортизаційних витратах.
Сьогодні «Ніна» орендує 1200 га землі, якої цілком вистачає для забезпечення власними кормами 1400 голів ВРХ і 40 коней (цих граціозних тварин теж має господарство). Та й на продаж зерна чимало йде. А те, що ніби невелике господарство не може виробляти якісне молоко, – неправда. «Ніна» постачає молоко найвищого ґатунку для дитячого харчування. І високі надої не означають пропорційне зниження жирності. Тут цей показник дорівнює 4,4%. До речі, «Ніна» - поки що єдине на Київщині фермерське господарство, що досягло таких високих показників якості.
- Чудово обходимося без преміксів, - підкреслює фермер. - Ніяких штучних домішок у корми не додаємо. Та ви й самі бачите, що і сіна в годівницях доволі, й концентрованих кормів. А годувати преміксами я не радив би, адже ці домішки часто шкодять внутрішнім органам тварини, та й на якості кінцевого продукту інколи негативно позначаються.
Хист і досвід будівельника стався у пригоді Ігорю Васильовичу в спорудженні сучасних приміщень для утримання худоби. У проектуванні новітніх ферм і самому процесі будівництва він, як високоосвічений інженер-будівельник, брав безпосередню участь. Будівля продумана так, щоби худоба вільно рухалася, дихала свіжим повітрям, мала вільний доступ до кормів і води, а при бажанні виходила б у просторі загони, споруджені назовні. На фермах «Ніни» не відчувається «традиційного» запаху гною. Тут тепло і свіжо. Корови лежать на сухій підстилці, деякі прогулюються в загоні. Голова фермерського господарства переконаний: саме умови утримання грають далеко не останню роль в кінцевому результаті - в якості і кількості молока, яким їм віддячить доглянута корова.
Гордістю «Ніни» є і конезавод. Сьогодні тут прописані 40 елітних скакунів. Є й власна школа верхової їзди. Вихованці цієї школи вже неодноразово посідали призові місця на чемпіонатах України. Ігор Васильович показав нам охайні
євроконюшні й критий манеж, де проходило тренування юних спортсменів.
Прощаючись з гостинним господарем, я не міг не спитати його: чому він проігнорував численні попередження про безліч ризиків при господарюванні на українській землі.
- На що ви сподівалися, на диво? – допитувався я.
- Того, що ви називаєте «дивом», можна досягти, - запевнив Ігор Дергачов. – Але задля досягнення такої мети треба багато працювати і не цуратися вчитися. Працювати й працювати, не слухаючи казочки деяких діячів про манну небесну. Без особливих зусиль ніколи нічого не досягти. Та коли кожен аграрій сумлінно працюватиме над своїм «дивом» - воно обов’язково станеться.