Ми вже розповідали, як потрібно готуватися до окролу, а сьогодні поговоримо про хвороби, на які можуть захворіти кроленята та кролиці після окролу.

За клінічними ознаками запалення і локалізації процесу розрізняють такі стафілококові захворювання: септикопіємію підсисних кроленят, блукаючу піємію, мастит.

Септикопіємія (гноячковий висип) часто спостерігається у новонароджених кроленят. Іноді це захворювання набуває масового характеру. Хвороба проявляється утворенням дрібних білих гноячків на шкірному покриві черевця, голови і на інших ділянках тіла. У перші дні гноячки не більші за макове зерно і мало помітні. На третій день вони збільшуються до просини. Всередині гноячків міститься гній у вигляді густої сметаноподібної маси. Кроленята гинуть на 3-5-й день. Бувають випадки, коли гноячки підсихають, і кроленята видужують. Згодом, через 10-15 днів, у перехворілих кроленят на цих же місцях виникають гнояки, які досягають великих розмірів і прориваються. Такі кроленята відстають у рості і здебільшого гинуть від сепсису.

Дуже часто кролиці, які народили хворих кроленят, хворіють на блукаючу піємію. Ця хвороба спостерігається як у молодняка, так і в дорослих тварин, особливо при груповому утриманні. При цьому захворюванні на різних частинах тіла (на голові, на шиї, на спині й інших місцях), найчастіше під шкірою, з'являються різної величини абсцеси, іноді завбільшки з куряче яйце. З часом вони проривають, з них виділяється гній. Розміщуючись поблизу скелета, такі гнояки руйнують кісткову тканину. Нерідко абсцеси виникають і у внутрішніх органах: матці, легенях, печінці й навіть у мозку. При розкритті абсцесу витікає зеленувато-білий, з неприємним запахом гній. При наявності ушкоджень на цих місцях утворюються нові вогнища, тому невипадково ця хвороба названа блукаючою піємією.

Мастит. Це найпоширеніше стафілококове захворювання молочної залози у самок, які годують кроленят. Захворювання з'являється на 10-25-й день лактації, особливо у самок після першого окролу. Найнебезпечнішим є мастит у тому разі, коли починається запалення обох тяжів молочної залози. Утворюваний запальний інфільтрат з'являється на шкірі у вигляді горбкуватих флуктуючих опуклостей, які через деякий час мимовільно прориваються, виділяючи густий білий або зеленувато-білий гній. Якщо абсцес проривається всередину тканин, і стафілококи потрапляють у кров, кролиця незабаром гине від сепсису. Хвороба може тривати 45-60 днів. При клінічному дослідженні привертає увагу небажання тварин їсти корм, пригнічений стан, підвищення температури тіла. Самка ухиляється від годівлі кроленят.

Заходи боротьби і профілактики

Якщо кількість кролиць, від яких кроленята захворюють на септикопіємію, невелика, їх забивають, якщо значна — всіх кролиць вміщують в ізолятор і утримують у ньому як окрему групу до заміни здоровими самками. Клінічно здорових кроленят від цих самок утримують ізольовано від інших кроленят і після досягнення реалізаційного віку забивають.

Для запобігання септикопіємії серед новонароджених кроленят за 5 днів до окролу необхідно клітки, в яких утримуються кролематки, старанно продезинфікувати 3-процентним розчином карболової кислоти, сірко-карболовою сумішшю або вогнем паяльної лампи. Вим'я самки обмивають теплим мильним розчином.

При маститах у занедбаних випадках і з ознаками паралічу хворих знищують. Інших при наявності абсцесів рекомендується лікувати хірургічним способом: розтин абсцесу та аспірація гнійного ексудату з введенням у порожнину бактерицидної рідини. При маститі на початку хвороби щодня змазують уражені частки залози йодисто-калієвою або камфорною маззю.