Кози невибагливі до кормів, але це не означає, що їх можна годувати абияк. Низька молочна продуктивність цих тварин часто буває наслідком поганої годівлі, тому що поживних речовин корму вистачає лише на підтримку життя. Великій козі потрібно більше корму, ніж малій, молодняку - більше порівняно з дорослою твариною однакової величини. Кітну козу годують краще, ніж ялову; матці з високим надоєм дають кормів більше, ніж низькопродуктивній.

Пасовище, зелена трава і сіно - основний корм для кіз. Дорослій тварині потрібно на добу 5-8 кг зеленого корму влітку і 1-2,5 кг грубого взимку. Крім грубих кормів, козам, особливо високоудійним, дають суміш розмелених концентрованих кормів (0,3-1 кг на голову за добу) і соковиті: гарбузи (подрібнені), буряки, моркву, ріпу, капусту тощо (2-4 кг на добу), сиру і варену картоплю (1-2 кг на добу). Концентровані корми краще згодовувати у вигляді пійла. Можна також давати картопляне лушпиння і кухонні відходи, здобрені борошном або комбікормом.

Мінеральні корми – обов’язковий компонент раціонів для кіз. Кухонну сіль використовують протягом року. Молодняку потрібно її 6-10, а дорослим козам - 10-15 г на добу. Краще давати сіль з водою, пійлом і перемішаною з кормами. Як молодняку, так і дорослим козам у суміші з кормами згодовують також товчену крейду з розрахунку 7-10 г на добу.

Годівниця повинна бути двоярусною: зверху відділення з вертикальних планок для грубих кормів, знизу - щільне корито для концентрованих і коренеплодів.

Влітку кіз краще утримувати на пасовищі. При доброму травостої коза поїдає 7-8 кг трави. Поживна цінність такої кількості корму забезпечує надій молока 2,5-3 л на добу. При вищих надоях козу підгодовують концентрованими кормами. Підгодовують тварину вранці і ввечері. Та майте на увазі, що кіз не можна випасати на молодій конюшині, люцерні, горосі та інших бобових травах, оскільки це приводить до гострого захворювання на тимпанію (здуття рубця).

Приміщення для кіз

Кіз утримують у будь-якому приміщенні, але воно повинне бути сухим, чистим, теплим, без протягів, з вентиляцією і добре освітленим. Вікна вставляють на рівні 1,5-1,75 м від підлоги з таким розрахунком, щоб кози не розбивали скла. Низькі вікна відгороджують дротяною сіткою.

Приміщення обладнують вентиляційною трубою, за допомогою якої регулюють мікроклімат. Замість труби можна користуватися кватиркою у вікні. Взимку температуру в приміщенні підтримують на рівні 6-7ºС тепла, а коли є малі козенята - 8-10ºС.

Якщо у господарстві є козел, його утримують окремо, тому що властивий пліднику запах передається козам, а від них - молоку.

Доїння і догляд за вим’ям

Продуктивність кози значною мірою залежить від правильного доїння та вмілого догляду за вим’ям. Щоб зручно було доїти, коза повинна стояти спокійно, тож під час доїння тварині можна дати смачний корм. У першій половині лактації її доять тричі на добу, а потім двічі з рівномірною перервою між доїнням: при триразовому - 8, дворазовому - 12 годин.

Перед доїнням ретельно миють руки, вим’я витирають спочатку змоченим у теплій воді, а потім сухим рушником. Перші цівки здоюють в окремий посуд, щоб не забруднити й не зіпсувати все молоко. Після доїння вим’я витирають сухим рушником. Молочний посуд повинен постійно бути чистим. І ще одна корисна порада від досвідчених господарів - доїльне відро краще перед доїнням зав’язати зверху марлею, щоб молоко не забруднювалось.

Чи молочна коза?

Вас, мабуть, неабияк цікавить питання - як визначити, чи молочна коза? Найперше - здорова коза жвава, її вовновий покрив гладенький, блискучий. Шкіра тонка і щільна, легко відтягується на стегнах. У кози з гармонійною будовою тіла мають бути глибокі й широкі груди, широка пряма спина, рівні й широко поставлені ноги з міцними копитами, міцний, добре розвинений кістяк, довгий з широкою задньою третиною тулуб. Проте найважливішою ознакою продуктивності є ступінь розвитку вим’я. Краще, коли воно добре розвинене, не відвисає, грушоподібної або кулястої форми, не обросле грубим волоссям. Перед доїнням у молочної кози на вим’ї помітні венозні судини (молочні жили), воно пружне. Після доїння таке вим’я зменшується, а якщо ні, то знайте, що це буде не молочне, а жирове вим’я. Відвисле, що гойдається при ходьбі тварини, а також розділене борозною на дві половини вважається небажаним.

Найвища молочність маток - у віці 3-5 років, а далі вона знижується.

Вік кози визначається по зубах-різцях. У дорослої кози 32 зуби. На верхній щелепі тільки 12 корінних зубів, на нижній - 12 корінних зубів і 8 різців. До річного віку у кіз всі різці молочні, потім вони починають випадати і змінюватися на постійні. До 15-18-місячного віку виростає перша пара постійних різців (зачепів) замість молочних. До 24-27 міс. змінюється друга пара молочних різців, приблизно в три роки - третя і в чотири - остання пара крайніх різців, так званих окрайків. Усі різці на цей час стають довгими й рудими, в 6-7 років - це вже рідкі пеньки, які хитаються.

Корисно знати

1.     Кози - дуже охайні тварини, тож якщо годівниці або напувалки будуть брудними, то вони відмовляться від корму. Тому після кожного годування всі залишки корму слід вичищати, годівниці та поїлки ретельно промивати.

2.     Маленьких козенят потрібно годувати 3-4 рази на день і за раз давати 250 мл молока.

3.     З двох-трьох тижнів козенятам накладають в ясла соковите сіно, мішанку з висівками і виводять пастися на свіжу травичку. З четвертого місяця козенят годують так само, як дорослих кіз.

4.     У зимовий період у раціоні однієї кози має бути сіно - не менше 2 кг, турнепс - 4 кг, 500 г висівок, 250 г макухи, 2 г солі, 15 мл крейди та кісткового борошна.

5.     Годують кіз тричі на день, строго в один і той же час.