Що може бути приємнішим холодними зимовими вечорами, ніж чаювання у теплій домашній обстановці. Особливо коли ваш напій полонить ароматом м’яти, ромашки чи барбарису. Та подбати про це потрібно не пізніше липня.

    Саме у середині літа відбувається збір багатьох цілющих трав, які не тільки смакують у вигляді вишуканого чаю, але й можуть стати в нагоді при багатьох недугах. Зокрема у цей час травники запасаються м’ятою.

    Щоб життя було спокійним

    М’ята довголиста – багаторічна рослина, яка росте в дикому виді на доволі обширній території: в Європі, Малій Азії.   

    М’ята – пряно-ароматична рослина, відома і вживана людиною ще до нашої ери. Ботаніки виділяють дуже багато видів цієї рослини, повязують родову назву Mentha з іменем німфи Мінти. В «Метаморфозах» Овідія знаходимо, що богиня підземного царства Персефома перетворила прекрасну німфу в пряну пахучу рослину і присвятила її Афродиті. 

 В Древній Греції і Римі м’ята користувалась повагою. Вона покращувала повітря житлових приміщень, тому нею натирали підлогу, м’ятною водою мили руки. Вона освіжала розум, тому знатні люди, вчені носили вінки із м’яти на голові.

    Як у древній, так і в середньовічній медичній літературі м’яту вважали лікарською рослиною. Її рекомендували при головних болях, внутрішніх кровотечах, як заспокійливий засіб, для зміцнення шлунку, покращення травлення, для збудження апетиту, зняття гикавки тощо.

    На Русі традиційно м’яту заварювали і пили при серцевих хворобах, рахіті, золотусі, при нервових розладах, упадках сил.

    М’ята – рослинка, що має чотиригранні стебла, висотою до 80-100 см, на кінчиках яких дрібні червонясто-фіолетові квітки правильної форми, зібрані у колосоподібні суцвіття. Листки її продовгуваті, великі, довжиною можуть сягати до 8 см, шириною -близко 3 см, із загостреною верхівкою, темно-зеленого кольору. Уся рослинка має приємний запах. Цвіте м’ята у липні - вересні. Плоди утворює рідко.

    Сьогодні у дикому вигляді рослина майже не зустрічається. Окультурено м’яту ще на початку XVIII століття. У даний час існують цілі господарства, які вирощують цю цілющу рослину. Переважно на півдні України.

    Заготовляють м’яту в липні, у фазі масового цвітіння, в першій половині дня, у період найбільшого накопичення олії. Якщо м’яти велика кількість, її скошують жниваркою, якщо небагато -зрізають ножем так, щоб не пошкодити коріння. Перед сушінням видаляють побурілі

частини. Досушують сировину в сушарках або на горищі. Головне, щоб на неї не потрапляло сонце. Дуже цінною вважається м’ятна олія, яку одержують із листя та стебелів рослини.

    М’ята - незамінний заспокійливий засіб, який м’яко діє на центральну нервову систему та серце. Чудово допомагає при безсонні. Особливо якщо випити теплий м’ятний чай з квітковим медом. Водяний настій, спиртова настойка та збір із м’яти – відмінний засіб для поліпшення травлення, при нудоті, як жовчогінний препарат. Чай з м’яти сміливо можна назвати одним із кращих засобів проти нудоти і печії. М’ятна олія входить до складу ароматизованої води, м’ятної настойки, зубних паст і порошків для полоскань. Вміст ментолу у м’яті сягає до 60-70%. Ментол зовнішньо застосовується при невралгічних болях, мігрені, бронхіті, нежиті, всередину - при стенокардії. Крім того, він входить до складу комплексних серцево-судинних препаратів: валідолу, крапель Зеленіна. Камфен та інгалятори з препаратами із м’яти використовують при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Меновазин і бороментол - як засіб проти свербіння, призначуваний при дерматозах.

    До речі, чай із м’яти допомагає боротися із надмірним оволосінням. Надмірний ріст волосся (гірсутизм) найчастіше пов’язують із

гормональними порушеннями організму. Під час експерименту на щурах учені встановили, що екстракт м’яти знижує рівень андрогенів (чоловічих статевих гормонів) в організмі гризунів.

          Під час подальших досліджень також було доведено, що дві чашки м’ятного чаю на день допомагають зменшити симптоми гірсутизму й у жінок. Причому насамперед зменшується кількість волосся на обличчі. Тому науковці рекомендують доповнити стандартну антиандрогенну терапію при гірсутизмі двома горнятками м’ятного чаю впродовж дня.

          Кілька століть тому жінки використовували відвар м’яти як найефективніший засіб для відновлення шкіри. Вважалося, що немає засобу кращого для обличчя. Шкіра при цьому набувала матового відтінку, а зморшки розгладжувалися.         

          Якщо ж попарити ноги у теплій воді, настояній на м’яті, то відразу проходять утома, набряки.

В домашній кулінарії м’яту додають у салати, овочеві супи, бульйони, а також у солянки. Використовують для ароматизації других страв із м’яса, риби. Кладуть у смажені страви, вироби із тіста (російські пиріжки, пряники, узбецькі перепічки).

         В національних кухнях м’яту довголисту застосовують для покращення смаку і надання аромату напоям (квасу, крюшону, компотам, морсам). Її додають при маринуванні баклажанів, квашеної капусти. М’яту довголисту використовують у парфумерній промисловості, в миловарінні, при виготовленні сирів. 

Для краси та апетиту

Кінець червня та липень - час заготовляти цілющий деревій. Це багаторічна рослина із сімейства складноцвітих. Стебла прямі, гіллясті в суцвітті, висотою 30-70 сантиметрів. Листя темно-зелене ланцетоподібне, з численними часточками. Квітки в дрібних кошиках, білі, іноді рожеві, зібрані на верхівці стебла в складні щиткоподібні суцвіття. Квітне деревій з червня по жовтень.

          Росте по всій території України, особливо на сухих лугах, трав’янистих місцях і схилах. Часто можна його зустріти і при дорозі, і на власному подвір’ї.

         Заготовляються всі частини рослини - трава, листя, квітки. У траві з квітами містяться алкалоїд ахилєїн, ефірне масло, фітонциди, органічні кислоти, мінеральні солі, смоли, каротин, вітаміни С і D, гіркі, дубильні й інші речовини.

          Впродовж багатьох століть деревій використовувався як ефективний кровоспинний і ранозагоювальний засіб.

          Приймають його всередину у формі настою з 15 г трави на 200 г води по 2-3 столові ложки 3-4 рази на день; рідкого екстракту - по 40-50 крапель на прийом.

           Ці препарати застосовуються при внутрішніх (кишкових, маткових, легеневих, гемороїдальних) і зовнішніх (носових, зубних) кровотечах, а також для збудження апетиту.

Дослідження російських науковців підтверджують ефективність лікування хронічних гастритів і виразкової хвороби відваром деревію. Листя і квіти заливають холодною водою з розрахунку 10-20 г на 250 г води і кип’ятять протягом 5-10 хвилин. Приймають по півсклянки 3 рази на день за 10-15 хвилин до їжі.
При виразковій хворобі призначають 10%, а при гастритах 5% відвару протягом 25-30 днів і відповідну дієту.

Окрім того, настоянка (по 20 крапель перед їжею) рекомендується при схильності до стенокардії і при кишкових спазмах як спазмолітичний і судинорозширювальний засіб. Дія ця виявляється тільки при тривалому вживанні, зате ефект після лікування тримається стійко.

В народній медицині деревій є дуже популярним засобом. Його вживають всередину при розладах травлення, спазмах шлунку і кишечника, хлорозі (блідій немочі), рясних менструаціях, істерії, нічному нетриманні сечі, проносах, проти білей, нічних полюцій, при безсонні, нирковокам’яній хворобі.

Застосовується настій з 60 г сухої трави на 500 г киплячої води (настоюють півгодини і приймають по чайній ложці 3 рази на день). Деякі травники вважають, що значно краще діє 20% настоянки трави з квітами на горілці - по 2 столових ложки перед їжею.

Фітотерапевти рекомендують настій з 30 г трави на літр кип’ятку приймати при кровотечах (по 3 стакани в день). Для посилення апетиту, поліпшення обміну речовин, при хворобах печінки і жіночих хворобах рекомендується сік із листя з медом по 3 чайні ложки на день.

Як кровоспинний і протизапальний засіб травники рекомендують суміш порошків з листя деревію і кропиви (по 0,15 г кожного) - по 1 порошку 3 рази на день.

При гастритах зі зниженою кислотністю застосовують збір із трав: деревію, звіробою, зопника, золототисячника, димянки, трави з коренем цикорію, листя подорожника великого по 20 г кожного. Все змішати, 2 столових ложки збору варити 10 хвилин в 2 стаканах води, настояти півгодини. Приймати по півсклянки 3 рази на день за 30 хвилин до їжі протягом 1-2 місяців. У більшості хворих самопочуття значно покращується.

Як зовнішній засіб сік з листя або настойку із сухої трави використовують для лікування свіжих і гнійних ран, виразок, фурункулів тощо. Цим же настоєм рекомендується жінкам вмивати обличчя. Шкіра набуває бархатистості та матового кольору. Якщо тривалий час вмиватися відваром листя деревію, то всі вугрі з лиця зникають. При корості й лусковому лишаї рекомендуються ванни з відвару цієї рослини.

                                                                        Людмила СВІТЛЕНКО

Продовження – в наступному номері.