Ще в античні часи цю рослину застосовували при лікуванні переломів кісток. Вважали, що компреси з настою живокосту допомагають їм швидко зростатися та зміцнюють їх. Сьогодні наукова медицина не використовує рослину, але в народі вона не втратила своєї популярності.

Живокіст - багаторічна трав’яниста рослина заввишки 50-100 см, з гіллястим шорстким стеблом і дрібненькими пурпурово-фіолетовими квіточками у вигляді дзвіночків, зібраних у суцвіття. Плоди у рослини – чорні блискучі горішки, що по чотири розташовані у чашечці кожної квітки. Цвіте рослина з травня до серпня. Полюбляє вологі місця, луки, береги річок тощо.
            Активність дії рослини обумовлена наявністю в ній алантоїну. Ця сполука здебільшого міститься у корені, і при застосуванні препаратів з нього прискорює ріст порушених тканин, поліпшуючи їх регенерацію.        

Живокіст виявився добрим засобом, що сприяє лікуванню туберкульозу легенів, нирок і кісток. Слизистий відвар і настій свіжого кореня зменшує і припиняє запальні процеси, вбиває мікроби, зупиняє кровотечі і добре загоює гнійні рани. Настої і відвари коріння сприяють регенерації кісткових тканин при переломах та гнійних запаленнях (остеомієлітах та кістковому туберкульозі).

            Та попри всі лікувальні властивості живокосту, медичних препаратів з нього не виготовляють. Щоправда, з’явилися мазі на основі рослини, а серед гомеопатичних препаратів - есенція зі свіжого кореня живокосту, зібраного до початку цвітіння рослини.

Рецепти народної медицини

         В народній лікувальній практиці здебільшого вживають настій кореня на гарячому молоці, який досить довго випаровують на вогні, але так, щоб не довести його до кипіння, бо від цього в ньому зруйнуються діючі речовини. Біологічно активні речовини цієї рослини не виносять кип’ятіння, тому для приготування настою 1 ст. ложку подрібненої сировини заливають 1 склянкою окропу, настоюють у теплому місці (духовка, піч) 6-7 годин, проціджують. Приймають по 2 ст. ложки 6 разів на день до за 30 хв. до прийому їжі.

                   Корені живокосту вживають також у вигляді спиртової настойки, виготовленої з однієї частини сировини та п’яти частин 40-градусного спирту. Приймати по 15-20 крапель 4-5 разів на день при дизентерії, хронічному катарі кишечника, при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки та при хронічному бронхіті.

         Настій з кореня вживають для ванн, обмивань і компресів при переломах і вивихах, болях у суглобах, золотусі, хронічних шкірних захворюваннях і особливо для лікування старих ран та виразок, що тривалий час не загоюються. Спиртову настойку кореня використовують для виготовлення протизапальних компресів. При переломах кісток, ревматичних і подагричних болях, ранах і виразках застосовують мазь з коренів живокосту.
         Свіжий корінь з медом допомагає при всіх видах запальних процесів у легенях і при коклюші. Коріння нарізають шматочками, змішуючи у співвідношенні 1:1 з медом, настоюють 2 тижні та вживають по чайній ложці тричі на день за 15 хв. до їжі.

           Для лікування тромбофлебітів беруть 50 г свіжого кореня живокосту, 100 г квітів кінського каштана, все це витоплюють у 300 г свинячого жиру, охолоджують при кімнатній температурі, перекладають у глиняний горщик і настоюють три доби в теплому місці. Потім знову нагрівають до 70 градусів (головне - не довести до кипіння!), проціджують, охолоджують і розкладають у скляні банки. В разі потреби змащують лляну тканину і обкладають уражені місця на ніч.

           При стоматитах, геморої готують такий відвар: 100 г сухого кореня заливають 40-градусним спиртом, настоюють 3 тижні у темному місці в герметично закритому скляному посуді. Вживають по 40 крапель 4-5 разів на день між прийомами їжі.

           При облисінні допоможе аплікація з коренем живокосту. Свіжонатерте коріння залишають на повітрі, поки воно не набуде червоного кольору, потім замішують, як тісто, і накладають на дві години на облисілі ділянки. Волосся починає рости через 40 днів лікування, бо в організмі нормалізується рівень калію і кальцію.