Голова сільськогосподарського кооперативу "Молочні ріки" (Гощанський район Рівненщини) Олег Поліщук повернувся з Києва з новенькою автомолокоцистерною, встановленою на базі машини "Тата".

Як з’ясувалося, платити за цю вкрай потрібну річ йому не довелося: він отримав її в подарунок від Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко.
- Це лише початок Державної цільової економічної програми підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, яка розрахована до 2015 року, - коментує голова асоціації фермерів і приватних землевласників Рівненщини Дмитро Українець. – Олег Поліщук, який фермерує вже не перший рік і виступив ініціатором створення кооперативу в своєму районі, цілком заслужив на такий подарунок. Аби надати цій справі відповідного імпульсу, Прем’єр-міністр вирішила виділити безповоротну фінансову допомогу ще й першим п’яти кооперативам, які створені в кожній області. А ось Верховна Рада, на жаль, ніяк не спроможеться дати їм «зелене світло». Уряд уже спрямував в область майже півтора мільйони гривень для підтримки перших п’яти сільськогосподарських кооперативів.
- Наш сільськогосподарський обслуговуючий кооператив сьогодні об’єднує два фермерських господарства: наше сімейне "Маленький оазис" і сусіднє "Оаза троянди", 10 особистих селянських господарств, у кожному з яких по одній-дві корови, - розповідає Олег. - Тож усього маємо близько сотні дійних корів та іншу худобу. Отже, розпочинаємо не з нуля і вважаємо, що цей шлях перспективний. Адже ніхто в світі нічого кращого, ніж кооперативи, не придумав. 
Молокоцистерна, яку нам подарували, дозволяє перевозити три тисячі літрів молока, оснащена лабораторією, яка перевіряє 9 його основних параметрів, та касовим апаратом. Тепер можемо виїжджати для торгівлі молоком на ринок.

- Як же змінити ситуацію на користь села і селянина?

- Як на мене, аби наша українська корова не потрапили до Червоної книги, починати треба з кормової бази, - міркує далі Олег Поліщук. - Правильно ж кажуть, що молоко в корови наязиці. Корми повинні мати високий вміст білка, тоді й віддача буде відповідною. Ще одна проблема – кадри: з тваринами мають працювати вміючі доярки. Між тим, за останніх 12 років 
жоден із випускників нашої школи не залишився в селі... Третя складова – комфортні умови і для тварин, і для людей, які з ними працюють. Сьогодні вже ніхто не хоче працювати на такій фермі, де по коліна багнюки. 
Лише витримавши ці умови, можемо сподіватися на віддачу від поголів’я, на високопродуктивне стадо. Нині ми не маємо коштів, щоб одразу закупити дороговартісних племінних корів, тому розпочинати треба з кормів. Друге, що варто зробити на рівні держави, - переглянути оподаткування селян. Якщо ж змінити такі підходи на більш справедливі, селяни самі спішитимуть у кооперативи: адже таке об’єднання для села цілком природнє»...