Після закінчення Петрового посту 12 липня за церковним календарем у народі святкували свято апостолів Петра й Павла - або просто «Петра». До свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою яких були червоні маки. Ритуальною стравою були мандрики. Випікали ці коржики із пшеничного тіста, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного мандрика, і за це її Бог покарав - саме о цій порі вона перестає кувати.
До свята Петра господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і в день свята освятити в церкві обрядовий хліб. У Карпатах та Прикарпатті пастухи влаштовували свято на вигонах та полонинах. Але основний лейтмотив свята становив початок жнив, до яких в Україні приступали після Івана Купала. Та й означені святі за народною уявою були, перш за все, хліборобами.
Навігація