AGROKRAINA.COM.UA

Успішне господарювання!
АК » Власний дім » Вічнозелені поза конкуренцією


Вічнозелені поза конкуренцією


Взимку лише вічнозелені кущі та хвойні дерева на нашому
подвір'ї здатні перетворити сумовитий зимовий ландшафт в чарівний пейзаж. І хоча цим представникам флори вдається протистояти морозам, сніговим заметілям та негоді, вони все таки потребують дотримання певних правил догляду за ними.

Якщо ви хочете, щоб рослини у саду взимку виглядали неповторно, потрібно відразу дискваліфікувати невисокі рослини, адже якими б гарними вони не були, їхня краса буде схована під снігом. Натомість зимову казку кожному подвір'ю можуть забезпечити хвойні. З них і почнемо.

 

Пересаджуємо хвойні

Перевага хвойних у тому, що їх без проблем можна додавати у вже наявні посадки, оскільки вони протягом усього року не міняють забарвлення. Тобто клопоту з підбирання кольорової гами не буде. Кольори хвойних кущів - жовтий, сіро-блакитний або жовто-зелений, вони гарно поєднуються з рослинами іншого забарвлення, що квітують в теплу пору року.

Для більших хвойних рослин чи дерев слід підшукувати місце. Вони красиво виглядають у поєднанні з садовими рослинами, що покривають землю (наприклад, з вересом на сонячних місцях або з плющем і вічнозеленими рослинами в тіні).

Дуже модно зараз на новорічні свята замість зрізаних ялинок прикрашати живе деревце. Хвойні в контейнерах зазвичай купують з початку грудня, розповідають у одному зі столичних садово-ландшафтних центрів. Останніми роками, крім ялинок і сосен, для заміських будинків вибирають піхти, туї, ялівці.

Фахівці зазначають, що хвойні деревця можна і навіть бажано саджати взимку, бо в цей час вони не ростуть, а перебувають у стадії спокою. Пересаджувати радять ялинки та туї віком від року разом із землею, де росло деревце. Сосни та ялинки добре ростуть у кислому ґрунті, але при посадці у землю можна додати торф, кінський гній, тирсу.

І ще один несподіваний факт про хвойні: виявляється, вони бояться сухих морозів, а якщо зима безсніжна, у мороз їх треба поливати.

Досвідчені лісівники радять: якщо ви обрали для свого подвір’я ялинку, то найкраще висаджувати дерево, якому не більше 3-х років. Садити слід невеличке деревце, не більше півметра, і обов’язково щоб коріння було з землею. Висаджувати ялинку потрібно наприкінці листопада чи на початку квітня у простору яму, щоб коріння не загиналося у бік. Для підживлення потрібно використовувати стимулятори росту, тоді дерево краще приживеться.

Якщо ж ви забобонні і вважаєте, що ялинку в жодному разі не потрібно тримати на власному подвір'ї, то можна висадити тую західну. Цьому дереву в принципі байдуже, де рости: чи на світлі, чи в тіні, та й ґрунт підходить будь-який: торф'янистий, глинистий, сухі супіски. Що стосується пересадки, то звертайте увагу на те, щоб грудка землі навколо коренів була збережена. Посадочна яма повинна бути глибиною 60-80 см і її засипають сумішшю дернової або листової землі, торфу і піску (2:1:1) з додаванням (при посадці) 50-100 г нітроамофоски на кожну дорослу рослину. Коренева шийка повинна бути на рівні ґрунту, а нижні пагони не торкатися землі або мульчі.

Висаджуючи рослини групами, між ними витримують відстань від 2 до 5 м, орієнтуючись на розмір майбутніх дерев. У алеях туї зазвичай садять в 4 метрах одну від одної.

Якщо ви бажаєте ростити представника хвойних у будинку, то радимо зупинити свій вибір на араукарії. Це дерево дуже повільно виростає максимум до 1,5 метрів. Та майте на увазі, що араукарія боїться палючого сонця і високої температури, тож влітку її потрібно ставити у затінку, а взимку тримати при температурі не вище +15°С.

Якщо ж ви хочете мати вдома справді вишуканий інтер'єр, то придбайте сосну-бонсаї.

 

Вічнозелені живоплоти

Самшит — це класична кущова рослина для вічнозелених огорож чи куліс. Ці кущі й деревця повільно ростуть і виростають до висоти максимум двох метрів. Наукова родова назва роду походить від грец. Buxe, що означає «щільний» і вказує на виняткову щільність й твердість деревини. А ще самшит добре переносить стрижку, і тому дає можливість створювати різні фігури і геометричні форми (яйцеподібну, конічну або пірамідальну), а також створювати живоплоти або бордюри різної конфігурації.

Самшит - досить невибаглива рослина: однаково добре росте як на відкритих сонячних ділянках, так і в притінених. Легко витримує пересадку у будь-якому віці. Невибагливий до землі. Вічнозелене овальне, блискуче листя самшиту зимою може змінювати колір на коричневий. Весною таке листя позеленіє знову. Єдиною забаганкою цієї рослини можна вважати потребу в регулярному підстриганні - з травня по серпень, кожні шість тижнів, щоб живопліт або підстрижені фігури з нього мали акуратний та компактний вигляд.

Хіастофіллум дуже часто використовують для альпійських гірок. Особливість рослини відбита в її назві (chiasto у перекладі – «хрест») - хрестоподібне розташування пари листків відносно один одного. Вона ідеально підходить для рокаріїв і альпійських гірок. Прекрасно себе почуває на кам'янистих ділянках, повільно розростається, утворюючи компактну картинку.

Особливо гарний декоративний хіастофіллум у пору цвітіння. Зазвичай цвіте рослина наприкінці травня – на початку червня. Жовто-золотаві квіти, хоча й дуже дрібні, але, завдяки їхній кількості, створюють ефект вишуканого ажурного візерунка. Така краса тримається більше місця.

Рослина вимагає регулярного зволоження, але дуже погано переносить застій води. Тому необхідний гарний дренаж. Ґрунт - легкий, не надто родючий. При надлишку перегною, а також при частих рясних підгодівлях, рослина краще і швидше росте, але гірше цвіте, а взимку часто опадає. До речі, ця рослина легко переносить морози до -30 градусів і нижче, але за однієї умови - під значним шаром снігу. У безсніжні ж зими часто вимерзає навіть під укриттям.

Хіастофіллум рекомендують висаджувати в півтіні. Та на відкритих сонячних місцях рослина розвивається краще. Правда, цвітіння буде не надто тривалим, а старе листя на сонці стає яскраво-червоного кольору.

Розмножують хіастофіллум вегетативно: після цвітіння відокремлюють молоді рослини. Можна навіть поділити кущ на кілька частин. Застосовують і насінний спосіб розмноження. Насіння потрібно висівати поверхово, відразу у відкритий ґрунт ранньої весни (звичайно, після танення снігу).

Якщо хочете, щоб кам'янистий садок був завжди привабливим, посадіть строкату будру. Рослина прекрасно виглядає і у балконних ящиках, і в підвісних кошиках. Листя будри восени стають зелено-рожевими й зберігають колір всю зиму, а навесні рожева облямівка біліє. Зацвітає рослина вже у квітні. Росте будра на будь-якому ґрунті і зовсім невибаглива. Для збереження кольору рослини саджати її краще на відкритому сонці. Будру легко розмножити відростками, розподілом кущів і черешками, причому у будь-який час вегетаційного періоду. У відкритому ґрунті зимує без укриття, у контейнерах - підмерзає, тому на зиму її прикопують разом із горщиком або заносять у світле прохолодне місце.

І хоча більшість з вічнозелених рослин нормально переносять холодну пору року, проте зима залишається найбільш важким періодом для них. Дуже часто морози чергуються з відлигами, а похмурі дні – з сонячними. Вічнозелені рослини найбільш чутливі у цей період, бо їхня коренева система - у спокої, а надземна прокидається з першим сонцем. У результаті листя і пагони не отримують вологи і засихають. Рослини ж, які ростуть у затінках і під сніговим покривом, практично не страждають. Тож із настанням стійкого похолодання, коли на дворі вже -10 морозу, варто влаштувати для рослин захисне притінення. Невеликі кулясті форми повністю закрити дерев'яними або пластмасовими ящиками з отворами для вентиляції. Штамбові деревця обов'язково підв'язати до опори, що захистить їх від поломок при випаданні мокрого снігу.

Зелені бордюри і невисокі огорожі необхідно закрити у 2-3 шари нетканим матеріалом або мішковиною, ретельно закріплюючи їх. Щоб уникнути поломок кущів, їх теж можна зв'язати.

Мітки:

Комментарі

Ваш комментар

Опитування

Де ви купуєте насіння овочевих культур?

На базарі
В професійному магазині
На спеціалізованих виставках
В Інтернет магазині
Вирощую сам

Показати всі опитування