У давнину баклажан називали «яблуком безумства». Вважали, що це отруйний овоч, і той, хто його з’їсть, ризикує втратити розум. Сьогодні «синенький» здобув неймовірну
популярність за чудовий смак та поживність.

Батьківщина баклажана - тропіки південно-східної Азії. В Індії його вирощували ще до нашої ери. За Індією баклажани почали вирощувати у Китаї і в Японії. А з європейців першими їх полюбили стародавні греки та римляни. Проте поширеною культурою баклажани в Європі стали лише в 17-му столітті. До цього їх вважали отруйними.

Набагато пізніше овоч потрапив до нас, але ще донедавна не користувався особливою пошаною. Та після того, як селекціонери взялися за вдосконалення смакових властивостей плоду, популярність «синенького» почала стрімко зростати. Особливо він став популярним, коли науковці вивчили і довели його лікувальні властивості.

Виявилося, що баклажан чудово протидіє атеросклерозу, сприяє зниженню холестерину в крові. Плоди містять солі кальцію, заліза, багато калію, який нормалізує водний обмін, а також покращує роботу серцевого м’яза. Баклажан - це і комора вітамінів С, групи В, РР, каротину (провітаміну А). У ньому багато клітковини, котра важлива для нормальної роботи кишечника. Споживання овоча сприяє виведенню надлишку рідини з організму, нормалізує серцеву діяльність, відновлює водно-сольовий обмін. У хімічний склад культури входить третина таблиці Менделєєва.

Догляд за баклажанами

Доглядають за баклажанами так само як і за перцем. За весь вегетаційний період культурі потрібно 4-5 розпушувань з одночасним підгортанням і підгодівлею. Для підживлення потрібно: 1 чайну ложку сечовини й 1 столову ложку комбінованого добрива розвести в 10 л води. Отриманою сумішшю підлийте кожний кущ. У підживленні баклажанів важливі також і мікроелементи - молібден, марганець, бор, мідь тощо. При їх нестачі в ґрунт додають некорневе підживлення: сульфат марганцю - 5 г на 10 л води (1 л робочої рідини на 10 м2 посадок) та інші. Застосування марганцю збільшує врожай баклажанів на 30%.

Завважте, що овоч потребує і достатньої кількості вологи, а її нестача викликає масове опадіння бутонів та квіток, плоди дрібнішають, деформуються, різко змінюють колір, дозрівання затримується. Полив баклажанів рекомендується проводити теплою водою, оскільки культура дуже теплолюбна, й холодна вода може призвести до вповільнення росту й розвитку рослин.

Баклажани бажано поливати по бороздах, бо при дощуванні в північних районах рослини більше вражаються грибковими хворобами. В холодну вітряну погоду - навесні після висадки та в кінці літа (серпень - вересень) - від поливів утримуються до закінчення похолодання.

Ґрунт потрібно розпушувати на початку росту і розвитку при слабкій кореневій системі на глибину 6-8 см, а до початку цвітіння і зав’язування плодів - 12-14 см, не допускаючи утворення ґрунтової кірки. На присадибних і дачних ділянках - це основний спосіб боротьби з бур’янами на посадках баклажанів. Коли на рослинах спостерігається масове утворення плодів, їх окучують для більшої стійкості. Цей прийом не впливає на підвищення врожайності, адже баклажани не дають придаткових коренів.

        Бажано формувати кущики баклажанів (коли вони витягнуться до 25 см), прищипуючи верхню частину стебел і видаляючи зайві бічні пагони, які можуть перешкоджати утворенню й дозріванню плодів.

Захист

У баклажанів чимало ворогів. Рослини та плоди пошкоджують совки, капустянка, слизні, ряд листогризучих і сисних шкідників, особливо колорадський жук та кліщ павутинний, а також клопи, тля, трипси, білокрилка теплична. Великої шкоди рослині завдають грибні, бактеріальні та вірусні хвороби - макроспоріоз, в’янення, стовбур, різні гнилі.

           На присадибних та дачних ділянках заходи захисту від хвороб баклажанів в основному технологічні та механічні - знищення рослинних залишків і захворілих рослин, глибока перекопка або оранка, правильне розміщення і чергування рослин у сівозміні, оптимальний водний, температурний режим, своєчасне підживлення, збір та знищення шкідників вручну. Хімічні заходи захисту на посадках баклажанів на присадибних ділянках обмежені - використовуються лише найбільш безпечні для людини препарати.

Проти вірусних хвороб застосовують замочування насіння протягом 20 хвилин у 1%-му водному розчині перманганату калію. Протягом вегетаційного періоду проти хвороб використовують бордоську суміш, банкол, арріво, деціс, полікарбацин, рідоміл, хлорокис міді та інші препарати.

Господиням на замітку

Зазвичай перші плоди знімаємо через 20-35 днів після цвітіння. Збір проводимо регулярно через 5-6 днів. Плоди зрізаємо ножем або секатором з частиною плодоніжки, щоб не пошкоджувати рослини. Відривати плоди руками не можна, бо через це рано відмирають кущі.

Салат «Смачний»

Потрібно: по 10 - баклажанів, цибулин, великих помідорів, болгарських перчин, зубчиків часнику; 1 стручок червоного перцю; 300 г олії, 100 г солі, 50 г оцту, 5 ст. л. цукру.

Баклажани припекти в духовці. Зняти з них шкірку. Все порізати кубиками. Варити 30 хв. зі спеціями, наприкінці додати оцет. Розкладати в стерилізовані банки і стерилізувати 30-40 хилин.

Ікра з баклажанів

Потрібно: 160 г баклажанів, 15 г цибулі, 10 г зеленої цибулі, 10 г олії, 35 г томату-пюре, 5 г оцту 5%, часник, перець, сіль за смаком.

Баклажани після видалення плодоніжки запекти в духовці, охолодити, розрізати вздовж, відділити шкірку від м’якоті. Дрібно посікти. Цибулю дрібно нашинкувати та спасерувати з олією, додати томат-пюре, баклажани та періодично помішуючи, тушкувати до тих пір, поки маса не стане густою. Заправити ікру часником, розтерим з невеликою кількістю солі, оцтом, олією, перцем.