Не одному аграрію подільського краю доводилося чути: «Хочеш ефективно й вдумливо господарювати? Неодмінно побувай і подивися на верещаківські поля, що на Лановеччині». Господарює тут Іван Гусар, людина, яка вкладає всю душу в свою справу.

Саме на Лановеччині зародилося перше не лише в Тернопільській області, а й в Україні та колишньому Союзі фермерське господарство «Айова». Першопрохідцем радикально відмінної від колгоспно-радгоспної системи колективного господарювання і адміністрування на землі став саме Іван Гусар.

У 1990 році він був єдиним фермером, який обробляв 410 га ріллі. Іван Гусар дав добрий зачин фермерському руху не лише на Тернопіллі, а й у Західній Україні. Бути першим завжди почесно, та надто складно. З нуля, серед відкритого поля, спорудив добротний будинок, виробничі й господарські приміщення, змонтував водонапірну башню, проклав майже трикілометрову асфальтівку. Це вже згодом фермер почав розводити свиноматок, переробляти зерно на високоякісне борошно, надавати послуги не лише орендарям земельних, паїв, а й жителям усієї округи.

Йшли і йдуть до Івана Гусара селяни Синяви й Синягівки Збаразького району, Верещаків, Шилів та інших населених пунктів Лановеччини. Ця щедра волинська земля стала для нього рідною, а тамтешні жителі — великою родиною.

Іван Гусар має фах агронома, працював агрономом у колгоспі імені Шевченка Кам'янець-Подільського району, що у Хмельницькій області. Потім - у Бучацькому районі, а пізніше - головним агрономом обласного управління сільського господарства і продовольства. У 1986 році в складі делегації спеціалістів-аграріїв України Іван Гусар поїхав до Америки вивчати досвід у заокеанських фермерів - як вирощувати кукурудзу, сою, інші енергонасичені сільгоспкультури, стажувався в штаті Айова.

Доводилося під час наших зустрічей чути його крилату фразу «Хочеш мати гроші? Треба займатися торгівлею. А хочеш мати свободу - фермерством». Зустрічаючись, запитував Івана Васильовича, чому він не поповнює свій земельний банк, адже обробляє лише 465 га ріллі. Наводив приклади багатьох латифундистів, які мають на рахунку десятки, а то й сотні тисяч гектарів землі. Іноземні й вітчизняні, як тепер модно називати, інвестори, котрі дають дещицю власникам паїв, забувають про села або вряди-годи щось виділять на їх розвиток. При цьому нерідко міняють автомобілі, десятки-сотні разів бувають за кордоном. Іван Гусар до таких ніколи не належав, хоч мав достатньо пропозицій.

- Я щомісяця сплачую понад 30 тис. грн. податків до бюджетів усіх рівнів. Усі працюючі, а це переважно жителі Верещаків, офіційно оформлені на ФГ «Айова».

У нього не пустує і не заростає жоден клаптик землі. Три роки тому посадив яблуневий сад. Має пасіку. Все, за що береться цей невтомний чоловік, робить совісно. Він розміняв сьомий десяток - то небагато. Адже це – досвід і перший підсумок нелегкої роботи на хліборобській ниві зачинателя фермерського руху в Україні, чудової людини - Івана Гусара.