В Україні розводять качок як звичайних порід і кросів, так і мускусних. Диким предком качок звичайних порід є крижень звичайний (Anas platyrhynchos), що в Україні водиться усюди та є об’єктом полювання. Розведенням цих качок люди займались ще здавна. Згодом відбувся процес одомашнення цієї птиці й створення місцевих популяцій і порід.

З середини ХІХ століття розпочався процес завезення на територію країни качок «культурних порід», зокрема, пекінських (британської і німецької селекції), руанських, ейльсбюрі, хакі-кемпбелл, індійський бігун та інших, а згодом − і кросів. Перший 2-лінійний крос качок був завезений із Великобританії в 1970-1971 роках. На даний час в Україні розводять качок кросів, створених на базі пекінської породи британськими, французькими, російськими, білоруськими, казахськими, угорськими селекціонерами, а також чотирьох місцевих популяцій (українська сіра, українська глиняста, українська біла, українська чорна білогруда). Качки місцевих популяцій поступаються за плодючістю несучкам сучасних кросів, але добре пристосовані до розведення за екстенсивних умов дрібних господарств. Ця особливість, зокрема, використання місцевих порід і популяцій качок для розведення в дрібних фермерських і присадибних господарствах, а кросів − для промислового виробництва м’яса, притаманна й іншим країнам, наприклад: Росії, Казахстану, Польщі, Угорщини, Німеччини.

Згідно з сучасним розподілом функцій між птахівничими підприємствами, батьківські стада будь-якої птиці, в т. ч. качок, утримують у племінних птахорепродукторах ІІ порядку (ППР-ІІ). Їх основне завдання полягає у виробництві інкубаційних яєць і одержанні з них добових каченят, призначених для реалізації товарним птахофабрикам і фермам для вирощування на м’ясо. Тому ефективність діяльності репродукторів значною мірою залежить від рівня плодючості качок.

Плодючість є розрахунковим показником, що свідчить про кількість нащадків, одержаних в середньому на 1 несучку стада за певний час, наприклад, за 64 тижні життя (м’ясні кури), за 20 тижнів відтворювального сезону (страуси) тощо. У свою чергу, рівень плодючості стада залежить від двох показників, зокрема, від несучості (кількість одержаних на несучку яєць) та виводу молодняка (в %).

Комфортність утримання птиці, щільність посадки, оптимальне співвідношення між самцями і самками у стаді, повноцінна годівля, якісна питна вода – ці та деякі інші паратипові чинники суттєво впливають на несучість качок, придатність до інкубації та виводимість яєць.

Утримання батьківського стада

Чинними нормами та правилами передбачене утримання качок батьківського стада у типових пташниках за підлоговим способом за щільністю посадки від 2,0 до 2,5 гол./м2. Співвідношення між качурами та качками має становити 1:4, а їх загальне поголів’я в кожній секції пташника – не більше 200 голів. Фронт годівлі має бути в межах 3-10 см/гол. залежно від її типу (сухими чи вологими кормами), а фронт напування – не менше ніж 3 см/гол. Для відкладання яєць у секціях встановлюють гнізда із розрахунку одне на 3-4 несучки. Вздовж обох сторін пташника влаштовують обмежені вигули, на які птиця може вільно потрапляти через лази (40х40 см). Лази роблять у стінах пташника із розрахунку один на 30-50 голів птиці. Площа кожного вигульного майданчику повинна бути не менше ніж удвічі більшою за відповідну секцію пташника.

Таким чином, на даний час розроблена технологія виробництва інкубаційних яєць качок батьківського стада, що регламентована відповідними нормативними документами. Встановлені вимоги щодо поголів’я, несучості та інших показників продуктивності птиці в господарствах, що мають або претендують на одержання статусу ППР-ІІ з розведення качок батьківського стада м’ясних кросів. Однак актуальним залишається питання подальшого удосконалення технології виробництва інкубаційних яєць качок батьківського стада, особливо за напрямом, пов’язаним зі створенням більш комфортних умов їх утримання.  

Крос Благоварський

Цей крос належить до найбільш поширених на даний час в Україні, створений в Башкортостані (Росія) на базі пекінської породи качок, є 2-лінійний і складається з ліній Б1 та Б2. Лінія Б1 є батьківською, а Б2 – материнською. Тому батьківське стадо у господарстві «НДГ Комунар» Національного університету біоресурсів і природокористування України, що розташоване в с. Сонячне Сімферопольського району АР Крим, складалося з качок материнської лінії Б2 та качурів батьківської лінії Б1. Нормативна несучість качок лінії Б2 на початкову несучку за 40 тижнів продуктивного періоду має становити 196 яєць, вивід каченят – не менше ніж 78%.

Утримували птицю згідно з чинними правилами та нормами на підлозі, на шарі підстилки. Щільність їх посадки становила не більше ніж 2,5 голів на 1 м2 площі підлоги. Статеве співвідношення між качурами і качками становило 1:4. Птиця мала вільний доступ до годівниць та напувалок. Фронт годівлі становив не менше ніж 10 см/гол., напування – не менше ніж 3 см/гол.

Застосовували сухий тип годівлі качок за рекомендованими Інститутом птахівництва НААН нормами з використанням повнораціонних комбікормів, що відповідали вимогам ДСТУ 4120. Водою, яка відповідала вимогам ГОСТ 2874, забезпечували птицю цілодобово. Загальне поголів’я качок і качурів у дослідах становило 3700 голів. Схема досліду наведена в таблиці 1.

Таблиця 1. Схема досліду

Птицю першої (контрольної) групи згідно з нормативними вимогами утримували в секціях по 200 голів. Секції в пташнику для утримання птиці дослідних груп поділяли перегородками на 2 та 4 частини, а деякі, навпаки, об’єднували в одну. Тобто, в дослідних групах птицю утримували по 50, 100, 400 та 600 голів у відповідних секції пташника, але за однакової нормативної щільності посадки. Таким чином, контрольні та дослідні групи відрізнялись лише за поголів’ям птиці в секціях одного типового пташника.

Дослід тривав протягом всього відтворювального періоду качок батьківського стада в господарстві, який становив 24 тижні, а саме з 15 лютого до 29 липня. Інкубацію яєць проводили в інкубаторах ІКП-60 за загальноприйнятим режимом, контролюючи перебіг процесу розвитку ембріонів за рекомендаціями Інституту птахівництва НААН.

М. І. Сахацький, доктор біологічних наук, професор

Г. І. Сахацький, кандидат сільськогосподарських наук

Національний університет біоресурсів і природокористування України