Напрочуд тепла зима не балувала нас снігом, хуртовинами і морозом. Тож можна сподіватися, що первоцвіти заквітують раніше звичайного терміну. Традиційно вважається, що перші весняні квіти – це крокуси. Та існують первоцвіти, які цвітуть раніше інших популярних весняних цибулинних рослин.

Невеликі цибулинні рослини полюбляють не всі, віддаючи перевагу більш яскравим і високим рослинам, таким як нарциси, тюльпани і гіацинти, які починають цвісти пізніше. Та даремно, адже хоч первоцвіти низькорослі та квітки меншого розміру, але при груповій посадці вони створюють такий же ефект в ландшафті, як і рослини більшого розміру. До того ж треба взяти до уваги той факт, що вони фактично розпочинають сезон цвітіння, даючи можливість садівникам заманити весну раніше на своє подвір’я.  

Хіонодокса (Chionodoxa luciliae) зустрічається в декількох кольорових варіантах, але у кожного є свої особливості. Це виключно морозостійкі цибулини, їх легко вирощувати, оскільки вони не вимагають спеціальної уваги. Вони просто ідеально підходять для природного ландшафту.

Рослини з квітами яскраво синього кольору з білою плямою в центрі стануть в нагоді в кам'яних садах, для натуралізації і в якості переднього плану бордерів і доріжок. Є також сорти хіонодокси білого та рожевого кольору. Великі, зіркоподібні квіти м'якого фіолетово-рожевого кольору на квітконосах ідеально підійдуть для підсадки до синіх гіацинтів або жовтих нарцисів. Є білосніжні зіркоподібні квіточки та жовті чашоподібні квіти, що наповнюють повітря медовим ароматом.

Поодинокі квіточки з'являються ранньою весною, часто пробиваючись крізь сніг. Зазвичай хіонодокса квітує в лютому - березні, але цибулинки можуть цвісти навіть у січні.

Звичайний пролісок (Galanthus nivalis) цілком може зацвісти в січні. Квітконоси мають приблизно 15 см у висоту і у них єдина спадаюча біла квітка з зеленими цятками всередині. Підсніжники найкраще виглядають, коли посаджені групою або натуралізуються уздовж пішохідних зон.

Ці квіти дуже невибагливі і можуть самі подбати про себе протягом багатьох років, що робить їх придатними для природного зростання.

Ірис сітчастий (Iris reticulata) дарує ароматні квіти зазвичай фіолетового кольору, хоча зустрічаються також сорти з квітами білого, жовтого та світло-синього кольору. Листя ніжне і трав'янисте. Вони швидко розмножуються і ідеально підходять для кам'янистих садків і бордерів.

Ірис сітчастий належить до найбільш ранніх ірисів, адже зацвітає в лютому і квітує до початку квітня.

Білоцвіт весняний (Leucojum vernum) можна віднести до найпростіших цибулин для вирощування. Рослина має три різновиди, які цвітуть у різний час. Квітки білого кольору, за винятком невеликих зелених цяток по краях пелюсток. Листки темно-зелені, блискучі та довгі.

Ці квіти виживають навіть під шаром снігу і розквітають у лютому. Дуже добре підійдуть для бордера, гарно виглядають біля водних басейнів або серед трав. Ніякого спеціального догляду не вимагають, найкраще цвітуть, якщо їх взагалі кілька років не турбувати.

Та важливо не переплутати білоцвіт весняний з літнім (L. aestivum) або осіннім (L. autumnale), які цвітуть в інші сезони.

Чемерник – єдиний з первоцвітів, що ростуть в Україні, зацвітає посеред зими, коли навколо сніг та мороз. Ця біологічна особливість відмічена його назвами у різних європейських мовах. Так, у англійській та німецькій мовах чемерник отримав назву «різдвяна троянда», оскільки у атлантичному кліматі Західної Європи часто зацвітає наприкінці грудня – в час Різдва. У російській мові за чемерником закріпилась назва «морозник», що безпосередньо вказує на зимове цвітіння рослини. А от в українській, польській та чеській мовах його назва походить від давньослов’янського слова «емер», яким позначали головний біль, біль у животі, нудоту – ознаки отруєння. Ця назва відбиває іншу біологічну властивість чемерника – його отруйність. Рослина містить велику кількість токсинів – алкалоїдів гелеборину та гелебореїну, які за своєю дією нагадують отруєння. Та, незважаючи на це, чемерник цінується садівниками за декоративність. Завдяки селекції виведено цілу низку сортів та міжвидових гібридів з найрізноманітнішим забарвленням квітів. Особливістю чемерника є те, що його пелюстки дуже дрібні – недорозвинуті, натомість чашолистки – збільшені й виконують функцію пелюсток. Завдяки цьому квітка не осипається – чашолистки зберігаються впродовж усієї весни та літа, а у декотрих видів навіть зимують. Тому виникає враження, що чемерник квітує увесь сезон, хоча уже зав’язалось насіння та визрівають плоди.

Оповістивши нас про прихід весни та порадувавши своїм цвітом, невеличка цибулина первоцвіту залишається під землею й чекає наступної весни, щоб знову пробитися крізь сніговий покрив назустріч весняному сонцю.