AGROKRAINA.COM.UA

Успішне господарювання!
АК » Квітникарство » Як на ті чорнобривці погляну…


Як на ті чорнобривці погляну…


Зараз жодна сільська садиба, міська клумба, дачна ділянка не обходиться без улюблених нами чорнобривців. Майже всюди до самих осінніх приморозків цвітуть ці, виспівані у піснях та народному фольклорі, квіти. Таке враження, що вони росли завжди у нашій квітучій Україні. Але це зовсім не так…

В XVI столітті чорнобривці були завезені в Іспанію і звідти швидко поширилися по всій Європі, Малій Азії та Північній Африці. Чорнобривці – одні з перших заморських рослин, привезених до Російської імперії, де були відомі спочатку як «африканські квіти». Англійці називають чорнобривці «меріголд» - «золото Мері», німці – «студентською квіткою». На Україні їх називають чорнобривцями або чернобровками, в Росії - бархатцями або бархотками, - за бархатистість пелюсток, особливо виражену у темнозабарвлених сортів.

Чорнобривці (лат. Tagetes) - рід однорічних і багаторічних рослин з сімейства айстрових або складноцвітих. В декоративному квітникарстві використовують зазвичай численні гібридні сорти деяких видів. Ці поширені і всіма улюблені однорічні рослини з'являються на клумбах в кінці травня і квітнуть безперервно до снігу. Цвітіння постійне, рясне та дуже тривале.

Різні за формою і красою

Своєю назвою ці прекрасні красиві квіти зобов'язані, найімовірніше, м'якому бархатистому відливу червоно-коричневих пелюсток і теплому тону забарвлення квіток. Чорнобривці досягають висоти 20-100 см, рослина сильногілляста, компактна. Коренева система добре розвинена. Суцвіття прості або махрові, розміром 5-12 см в діаметрі, різних яскравих насичених тонів: однотонні (жовті та оранжеві), частіше двоколірні з червоно-коричневими і бордовими плямами на жовтому і помаранчевому фоні, також різні за формою і махровістю. Квіти володіють сильним своєрідним ароматом. Висота кущів чорнобривців залежить від сорту рослин.

Чорнобривці служать дуже хорошими попередниками для гладіолусів, айстр, тюльпанів і інших культур, тому що мають здатність знезаражувати ґрунт. Де ростуть чорнобривці - там менше скупчення шкідників. Низькорослі сорти чудові в бордюрах, квітниках, рабатках, де серед флоксів, айстр, жоржин складуть основу всієї композиції, чудово прикрашають балкони і вікна. Рослини з довгими квітконосами (їх вирощують на зрізку) також добре виглядають групами на тлі газону.

Розмножуємо і вирощуємо

Чорнобривці - невибагливі рослини. Особливо це стосується чорнобривців відхилених, які ростуть практично на будь-яких ґрунтах. Високорослі сорти більш вимогливі до умов вирощування.

Розмножують чорнобривці насінням, висіваючи його на розсаду або безпосередньо у відкритий ґрунт. Насіння висівають в ящики на початку квітня, у фазі 2-3 справжнього листя сіянці пікірують. Можна обійтися і без пікірування. Розсаду висаджують у відкритий ґрунт на початку червня. Посів насіння у відкритий ґрунт виробляють із середини травня, під плівку, глибина закладання насінин 0,5-1 см, сходи з'являються через 8-12 днів. Коли мине загроза заморозків, сходи відкривають та проріджують, залишаючи відстань між рослинами 20-25 сантиметрів. Зайві сіянці використовують як розсаду.

Високі сорти садять на відстані 25-35 см, середні - 15-20 см, низькі - 10-15 см один від одного. Чорнобривці переносять пересадку навіть у фазі цвітіння. Протягом вегетаційного періоду посадки поливають, підгодовують 2-3 рази (свіжий гній не застосовують, оскільки це негативно позначається на цвітінні), виполюють бур'яни, розпушують ґрунт. Помірний полив необхідний при підсиханні ґрунту.

В основному рослини ці теплолюбні, посухостійкі й динамічні. Ростуть на відкритих сонячних місцях, але можуть добре розвиватися і рясно цвісти при невеликому затінку. Найкраще їх садити на родючих нейтральних суглинистих ґрунтах. Щоб вони швидко росли і давали рясне і тривале цвітіння, необхідно на суглинистих і глинистих ґрунтах вносити перед посівом або посадкою по 5-6 кг перегною або торфу і 2 ст. ложки нітрофоски на 1 м2. Рекомендуються підкормки рослин не менше трьох разів за вегетаційний період. Першу проводять, коли рослини досягають 8-10 сантиметрів. В 10 л води розчиняють 1 ст. ложку сечовини і витрачають по 2-3 л на 1 м2. Другу підкормку проводять при появі перших бутонів: (в 10 л води розчиняють по 1 ст. ложці сульфату калію і суперфосфату), витрачаючи по 2-3 л розчину на 1 м2. Третю підкормку проводять під час цвітіння (на 10 л розводять 2 ст. ложки нітрофоски).

Великою перевагою чорнобривців є стійкість до шкідників і хвороб. Ця рослина відрізняється своєрідним пряним ароматом. Фітонциди, які виділяє вся рослина, відлякують шкідливих комах, а також затримують розвиток хвороботворних мікроорганізмів в ґрунті.

Не тільки краса, але й користь

В себе на батьківщині чорнобривці ще задовго до наших часів використовувались місцевим населенням. Індіанці здавна застосовували рослини у своїх ритуалах, а також для лікування різних хвороб. Не менш популярні були чорнобривці і як прянощі. Ця сфера їх застосування навіть знайшла відображення в назвах деяких видів. Наприклад, Tagetes lucida називають мексиканським острагоном. Ефірна олія чорнобривців дрібноквіткових (Tagetes patula) застосовується у виробництві східних кондитерських виробів, лікеро-горілчаній, миловарній і парфюмерно-косметичній промисловості. Традиційно ця рослина використовувалася як натуральний природний барвник для їжі, тканин, різних матеріалів. Чорнобривці використовують для боротьби з паразитами суниці, картоплі та інших культур, для цього їх висаджують з боків грядок. У Мексиці сухі букетики цих квітів розвішують в будинку для відлякування настирливих мух. Мішечки з сумішшю з висушених чорнобривців, полину, лаванди і інших сильно пахучих рослин навряд чи сподобаються молі. У деяких країнах Європи і Латинської Америки висушені квіти (точніше - суцвіття кошики) вживаються як приправа, відома в Росії і на Кавказі під назвою імеретинський шафран. Аромат прянощів дуже специфічний, квітково-пряний з фруктовими нотами. При готуванні слід враховувати, що запах імеретинського шафрану дуже глибокий та потужний, і додавати його потрібно в дуже обмеженій кількості. Сучасна грузинська кухня вже просто не уявляє себе без імеретинського шафрану, який є обов'язковим елементом знаменитої суміші хмелі-сунелі. Цілі суцвіття чорнобривців використовують в кулінарії для солінь, маринадів, ароматизації оцту та оливкової олії. Можна використовувати як висушені, так і свіжі квітки. Сушити рослини слід в тіні, тому що при сонячному сушінні кількість ефірної олії, а, відповідно, і властивий чорнобривцям яскравий аромат, значно знижується. Чорнобривці роблять їжу кориснішою, сприяють нормальному травленню; покладені в маринади, вони додадуть овочам аромат і пружність. Чорнобривці можна додавати в компоти і киселі, які набувають не тільки особливого аромату, але і лікувальних властивостей, підвищують стійкість організму до застуди, грипозних захворювань, різних мікробів, рятують людей від вірусів і бактерій, зміцнюють імунітет.

Здавалося б, такі прості та звиклі квіти. Їх можна зустріти на кожній клумбі, у кожному садочку. Ми проходимо повз них кожен день, милуємося їх красою та ловимо їх аромат. Але як багато цікавого та корисного вклала природа у ці прекрасні квіти!

 

Ярослав Біліневич, провідний спеціаліст ТОВ «Агрофірма-Елітсортнасіння»

 

 

 

Мітки:

Комментарі

Ваш комментар

Опитування

Де ви купуєте насіння овочевих культур?

На базарі
В професійному магазині
На спеціалізованих виставках
В Інтернет магазині
Вирощую сам

Показати всі опитування