AGROKRAINA.COM.UA

Успішне господарювання!
АК » Квітникарство » Діти райдуги


Діти райдуги


    Колись ці квіти підносили імператорам, королям і папам як дорогий та вишуканий подарунок. Вони свідчили про багатство та знатність роду і цінувалися на вагу золота. Сьогодні - милують око майже кожного квітникаря.

    Крокуси – квіти, що славляться різноманіттям видів. Радують вони і цікавим забарвленням - жовті, яскраво-сині з пурпуровими смугами, рожеві. Недаремно їх називають «дітьми райдуги». За однією із легенд, ці квіти з’явилися на світ у той день, коли на небі після холодного осіннього дощу зустрілися сонце і райдуга, що наповнили пелюстки крокусів силою та зафарбували яскравими кольорами.

    Відповідно до давньогрецької легенди шафран, як ще називають крокуси, виник, коли юнак на ймення Крокус змагався з вісником богів Олімпу Гермесом в метанні диска. Диск випадково потрапив у юнака і той загинув. На місці, де пролилась його кров, виросла ця прекрасна квітка.

    Існує ще одна версія цієї легенди, яка розповiдає, що якось, розважаючись на стадiонi, Меркурiй, бог мандрiв i торгiвлi, метнув диск так невдало, що потрапив у свого друга Крокуса. Той упав i помер. Нiщо не могло допомогти смертельно пораненому. Меркурiй був у вiдчаї i попросив богiв зберегти пам’ять про друга. З краплин кровi Крокуса виросли яскравi квiти, якi стали називати його іменем.

    За іншою легендою, Крокус був закоханий у німфу. Вони ніколи не розлучались. Це викликало заздрість богів і ті перетворили німфу на кущ, а юнака – у шафран.

А старовинна східна легенда радить закрити очі, уявити шафран і тоді перед внутрішнім зором постане вся краса

 

природи: благородна блакить неба, загадковий жовтий місяць, рожева ранкова зоря та пурпурово-червоний захід сонця.

    Фарба, що лікує

    Назва квітки походить від грецького «kroke» - нитка, бо висушені стовпчики крокусів нагадують ниті волокна. Раніше з пилка цієї рослини виготовляли жовту фарбу, тому друга назва крокусів – шафран - походить від арабського «sepheran» - жовтий. У колір шафрану фарбували взуття королів Мідії, Персії, Вавилону. У Китаї правом фарбувати свій одяг цією рослиною користувався лише імператор. До речі, фарба з шафрану надзвичайно інтенсивна – щоб окрасити 100 л води, її потрібно лише 1 грам.

    Найдревніша рослина і... ліки

    Рід крокусів належить до сімейства ірисових і нараховує близько 80 видів. Існує дуже багато сортів цієї рослини та найпопулярніший – шафран посівний.

Ця рослина культивувалась з давніх-давен. У єгипетських медичних текстах про неї згадується ще у 1500 році до н. е. У письменах шумерської цивілізації - ще раніше. Існує версія, що шафран належить до найдревніших прянощів.

    У книзі «Пісня пісень» про нього згадується як про духмяну траву. У різних народів крокуси культивували для виготовлення барвникiв, лiкiв і прянощiв. Для цього вирiзали з квiток приймочки, швидко висушували i одержували дорогоцiнну речовину - шафран з гострим смаком і пряним запахом. Для ароматизацi та забарвлення кулiнарних виробів 1 г шафрану настоюють протягом доби в 1 л кип’яченої води. Настоянку можна використовувати для приготування супiв, смаження птицi. Приймочки крокусiв мiстять глiкозиди (кроцин i пiкрокроцин), ефiрну i жирну олiї, глюкозу, камедь.
         Галеновi препарати крокуса проявляють болетамувальну, спазмолiтичну активнiсть. Застосовують їх при коклюшi, пневмонiї, болях у животi. Внутрiшньо застосовують настоянку приймочок крокуса (1:5) на 70% розчинi спирту, приймати потрібно по 15 крапель тричі на день.

Як лікарську рослину шафран також застосовував Авіцена. Він виявив: настойка, яку давали хворим на сухоти, що дійшли до останньої стадії кахексії та вже помирали, значно подовжує їхнє життя. Італійський монах і реформатор Савонарола пише, що італійки приймали шафран для полегшення пологів і періодичних жіночих болів. Народні цілителі вважали шафран чудовим засобом, що тонізує, лікує лихоманку, розлади травлення та полегшує кашель.

Цікаво те, що у Римі був лікар на ймення Валентин, який завжди турбувався, щоб ліки, які він виписує хворим, були смачними. Тому для поліпшення смакових властивостей він додавав до своїх мікстур вино, молоко, мед або шафран.

Високо цінували шафран і євреї. Ще у біблейському Параліпоменоні розповідається, що коли цариця Шеби відвідала царя Соломона, вона подарувала йому не тільки дорогоцінні каміння та метали, але й у сі прянощі (в тому числі шафран), які були на Сході.

            Люблять тінь та простір

    Сьогодні крокуси вирощують майже в усіх садках, на клумбах та підвіконнях. Ця келихоподібна квітка на стрункій ніжці однією із перших радує весною.

Розквітають крокуси ще коли землю вкриває сніг – у березні, і цвітуть до початку травня.

    Квіти ці непримхливі та не люблять прямого сонячного проміння. Під час цвітіння їх потрібно притінювати. У цей час необхідно слідкувати, щоб ґрунт у горщику не пересихав. Поливати слід через день.

    Коли квітка відцвіте, зрізати стебла не потрібно. Вони всихають самі. Відтак полив зменшують до одного-двох разів на тиждень. Квітку можна залишити в горщику або пересадити у відкритий ґрунт.

    Щоб крокуси зацвіли наступного року, на початку серпня викопують цибулину і сушать у тіні впродовж 10 днів. Потім відділяють молоді цибулинки й садять у горщики.

Для крокусів беруть суміш листкового ґрунту, торфу й піску. Садити цибулини потрібно так, щоб вершок на 2 см виглядав із ґрунту. Рослина вкорінюється упродовж 60 днів. Перед цвітінням квітка повинна мати 4-сантиметровий пагінець.

    Підгодовують крокуси нітроамофоскою двічі на рік - перед цвітінням і після нього.

Робити підживлення потрібно обережно, адже надмірна кількість азоту викликає утворення зайвих листків, що у сиру погоду можуть стати основою для грибкових захворювань.   Калій сприяє формуванню здорових, добре зимуючих цибулин. Фосфор особливо потрібен під час цвітіння.

    З крокусів, що цвітуть весною, можна зібрати насіння. Якщо ж ви забудете це зробити, квіти посіють його самі.

    Важливо пам’ятати, що для отримання гарних цибулинок «гнізда» крокусів потрібно розсаджувати щорічно. Тоді молоді цибулинки отримають простір для росту.

Кожні 4-5 років розселяють переповнені «гнізда», де погано не тільки «діткам», але й материнським цибулинам, і вони починають гірше цвісти.

    Пальчики оближеш

    І наприкінці хочу поділитися славнозвісним рецептом рибного супу «По-марсельськи». Для нього потрібно 1,5 кг морської риби, крупна цибулина, 6 штук свіжих томатів, 6 картоплин, 2-3 зубка часнику, шафран.

    У каструлю вливають оливкову олію, розігрівають та обсмажують на ній мілко нарізану цибулю. Потім додають дрібно порізані помідори та суміш пряних трав – шафран, кріп, петрушка, лавровий лист, чабер. Добавляють подрібнений часник.

    Шматочками нарізають картоплю, кілька хвилин тушкують. Зверху кладуть почищену рибу. Потім у каструлю заливають окріп (з розрахунку 1 склянка води на людину та ще трохи на випаровування). Суп слід кип’ятити 15-20 хвилин. Потім рибу виймають, додають у суп трішки обсмаженого на олії борошна. При подачі до столу рибу викладають на тарілку, навколо неї - шматочки картоплі (половину картоплі – потовкти у супі). У кожну тарілку кладуть по кілька шматочків обсмаженого та натертого часником чорного хліба, заливають супом.

    Страва не тільки надзвичайно смачна, але й має неповторний аромат і сонячний колір. До речі, шафран при кип’ятінні не втрачає ні смак, ні колір. Його інтенсивність зростає в процесі приготування та настоювання страви. Вважається, що найяскравіший колір і найвиразніший смак шафран дає через 12 годин після приготування страви.

                                                         Людмила СВІТЛЕНКО

 

 

Мітки:

Комментарі

Ваш комментар

Опитування

Де ви купуєте насіння овочевих культур?

На базарі
В професійному магазині
На спеціалізованих виставках
В Інтернет магазині
Вирощую сам

Показати всі опитування