Свято Трійці, яке цьогоріч відзначається 23 травня, - одне із найбільших християнських свят. Його ще називають П’ятидесятницею. Адже Трійцю святкують на 50 день після Воскресіння Христова, коли на Ісусових апостолів зійшов Дух Святий.

          У цей день всі почули гучний шум як від сильного вітру і з неба зійшов Дух Святий у вигляді язиків полум’я. Учні Христа, наповнившись силою Духа Святого, заговорили незнайомими мовами, які в Біблії ще названо ангельськими. Всього у цей день хрещення Святим Духом отримало 3 тисячі чоловік. Потім, виконуючи заповіт Господа, учні Христа пішли по світу проповідувати Євангеліє усім народам. У цей день люди пізнали третю особу триєдиного Бога – Духа Святого.

         Тому у православ’ї свято Трійці – подвійне. У неділю святкується День Святої Трійці, а наступного дня – Духів день (день Духа Святого). Це свято відноситься до «плаваючих» свят, бо прикріплене до Пасхи, що кожного року припадає на іншу дату.

         Трійця належить до 12 найбільших християнських свят, а передує йому православне свято Вознесіння Господнє (відзначається на 40 день після Великодня). Святе Письмо розповідає, що у цей день Христос піднявся на хмарах і сів одесну (по праву руку) від Бога-Отця на небесах. Цим самим даруючи усім, хто повірить у Нього та назве своїм Господом, надію на Царство Боже і вознесіння на святі Небеса після завершення земного шляху.

         В народі свято Трійці ще називають «зеленим», «смарагдовим», літнім святом, бо воно символізує оновлення життя. В цей день прийнято храм Божий та власні оселі прикрашати гілками верби, клена, бузку, берези, луговими травами. На Трійцю люди приходять до храму з квітами та зеленим гіллям. Вважається, що весна та літо по-справжньому вступають у свої права після «зелених» свят.

За єврейськими традиціями

         Свято П’ятидесятниці євреї називають Шавуот, в перекладі – «тижні». Звідси назва «свято сідмиць». В книзі Левіт розповідається, що після Пасхи відраховувалося сім тижнів і у цей день відзначалося свято Трійці. Сім тижнів - це 49 днів. Оскільки у євреїв початком доби вважається захід сонця, то увечері на 49 день свято починається, а на 50-й триває до заходу сонця. Оскільки у більшості християнських народів день починається вранці, це свято у них отримало назву П’ятидесятниці.

         А ще Трійцю називають Святом Урожаю в зв’язку з тим, що у цей час євреї збирали урожай пшениці і ячменю. З книги Левіт відомо, що після Пасхи євреї не могли їсти нового хліба і зерна ще сім тижнів. Перші зібрані плоди приносили у жертву Богу. Тож П’ятидесятниця булка кінцем своєрідного посту, а отже радісною і смачною подією.

Це свято також є днем дарування єврейському народу Тори, закону Мойсеєвого – перших 5 книг Старого Заповіту. Цікаво, що саме через 50 днів після виходу євреїв з Єгипту Мойсей отримав закон Божий. Коли він зійшов з гори, на якій розмовляв з Богом, то побачив, що ізраїльтяни займаються ідолопоклонством. У результаті 3 тисячі людей загинули через гріх. Не можна не провести паралель між ними та 3 тисячами чоловік, які прийняли хрещення Духом Святим у цей же день через багато віків...

За книгами Старого Заповіту, ізраїльтяни прийшли до гори Сінай на 3-й день третього місяця після виходу із Єгипта. Три дні Бог відвідував євреїв. Таким чином закон (Тора) був даний Мойсею на 6-й день третього місяця біблійного релігійного календаря. Це якраз 50 днів після перетину євреями Червоного моря. Тому це свято є днем дарування єврейському народу Тори. Cаме у цей день Бог відкрив Себе народу Ізраїля біля підніжжя гори Сінай.         

Пізнаючи таїнство

         Глибинний зміст свята полягає в тому, що Бог відкривався людям не відразу, а поступово: спочатку в якості Бога-Отця Він створив землю і все живе на ній, потім прислав на землю Свого Сина – Ісуса Христа, і нарешті послав Духа Святого на Своїх апостолів та учнів. Тому свято Трійці символізує триєдиний образ Бога. Хоча це складно усвідомити, та Бог-Отець, Бог-Син і Святий Дух – це єдине нероздільне ціле, і водночас кожен з них - цілісна особистість.

          В Пресвятій Трійці проявляється уся повнота благодаті Господньої, що подається людині через хрещення, тобто через повне занурення (церковнослов’янською - «хрещення»; грецькою - «баптисма»; українською «повне занурення») в Слово, віру й благодать Божу.

          Господь, як той люблячий батько з відомої притчі про блудного сина, стоячи на дорозі, виглядає нас, як Своїх дорогоцінних дітей. Чекає, коли повернемося з далекої країни, де ми, на жаль, часто марнуємо своє життя і таланти – те, що Він дав у великій кількості для того, щоб ми мали все необхідне для нашого спасіння.