Тернопільський садівник-огородник на приміській ділянці вирощує гігантські врожаї.
    Найважче йому буває на ринку, коли розставляє біля себе вирощене на дачі. Найважче тому, що і його, 75-річного мешканця Тернополя Михайла Рибака, і вирощену ним городину одразу ж обступають люди. І кожен розпитує Михайла Федоровича: звідки він привіз отакі картоплю, моркву, буряки, цибулю. 
    Покупці беруть плоди в руки, ставлять їх на ваги і не вірять своїм очам. Як таке може бути, щоб одна картоплина заважила до півтора кілограми? Напевно, хімія свою роль зіграла, - думають. Михайло Федорович пропонує скептикам перевірити плоди на вміст хімікатів.
    ...Михайла Рибака знаю років із двадцять п’ять. Ще відтоді, коли захопившись його прикладом, моржував певний час разом із ним і групою тернопільців - любителів зимового плавання. Михайло Федорович мав тоді саме це захоплення - зимове плавання. Цей кремезний чолов’яга у свої вже немолоді літа піднімає важкі гирі, бігає підтюпцем і, головне, за будь-якої погоди і пори року пірнає у відкриту водойму. Ополонка у найлютіші морози на тернопільському озері не замерзає саме тому, що їй це не дає зробити Михайло Рибак. Холодна вода стала його стихією і, власне, як переконаний Михайло Федорович, поставила його на ноги. У його квартирі одна стіна повністю завішана грамотами, дипломами, медалями. Тут же - кубки за перемоги на обласних, всеукраїнських та міжнародних змаганнях із зимового плавання. 
    В останні роки до цього зимового «водяного» хобі додалося ще одне - огородне. Розпочалося все випадково, у Києві, на сільськогсоподарській виставці. Він побачив власноруч вирощені фермером досить величенькі картоплини. Й задумався тернопільський "морж": а чи зміг би у себе на городі щось подібне виростити? Щось розпитав у фермера, дещо прочитав у книгах – і почалося. 
    Треба сказати, що Михайла Федоровича до обробітку землі ніколи не тягнуло. Та саме після приїзду з Києва садове товариство виділило для родини Рибаків у приміському районі дачну ділянку, звану в околицях "Гуляйполе".
    - Спочатку, - розповідає Михайло Федорович, - на цих 6-ти сотих я посадив те, що сусіди. А для краси поміж рядками картоплі засіяв гарбузове насіння. І цікаво: картоля вродила така собі, а гарбуз вимахав на 35 з половиною кілограмів! 
    Випадково почув, що в Києві проводиться щорічний конкурс на кращі врожаї. Подався туди зі своїм гарбузом і у "гарбузовій" категорії

вийшов переможцем, про що свідчить диплом і подарована мікрохвильова пічка. В Києві дізнався детальніше про різні методи вирощування овочів, послухав поради мудрих людей, докупив книг і повернувся додому з думками про великі врожаї. 
    - Головне в городній справі - підживлення, волога, сонце і розпушування землі, - вважає Михайло Федорович. 
    Ми сидимо з ним на ”Гуляйполі”. До мого приїзду городник зробив невеличку виставку - зразки свого врожаю. Я відверто зізнався, що таких великих овочів ще не бачив. 
    - Усі думають, що то «хімія». Боронь Боже! Не раз спеціалісти замірювали, чи немає нітратів. Нічого не знайшли, - каже Михайло Федорович. огородник бере в руки велику картоплину. - Скільки заважить? - простягає мені. 820 грамів! - показує стрілка на вазі. Беремо ще бульби, усі - від 700 до 800 грамів. А оця цьогорічна «рекордсменка» потягнула на 1 кг 640 г! Один із червоних столових буряків сягнув 2 кг 600 грамів. Морква довжиною 33 сантиметри - на 800 грамів, качан капусти - 5 з лишком кілограмів. 
Заходимо до теплички, увішаної величезними червоними помідорами. - Я вже їх просто не важу, — каже Михайло Федорович. – Самі бачите, які вони величезні. ”Дика роза” - так сорт називається, дуже гарний. Однією помідорою може наїстися кілька чоловік. «Головне в городній справі,- вкотре мені повторює господар, - підживлення, волога, сонце і розпушування землі. Нічого штучного, все роблю як книжка пише, та не з примусу, з любов’ю. Я серед городини просто відпочиваю. Я тим всім живу.
Йду за кремезною фігурою на город. Вправним рухом господар бере гарбуза з грядки. Робить ривок, як справжній штангіст. Важимо. Господар дещо розчарований - 27 кг…
    - Поговоримо детальніше про "другий хліб" - картоплю, - пропонує Михайло Рибак. - Бульби я багатьом роздав на насіння. Але у них чомусь велика не росте. Я перед посадкою сиплю в ямку трошки шкаралупи з курячих яєць. Дрібненько-дрібненько. Картоплю не всю кидаю в ямку, як це зазвичай роблять, а вирізую такий собі конус із пророслим ”очком”. З однієї картоплини буває 7-10 паростків, які попередньо на сонці проростають. Після того кладу в землю. Саджу рано. Минулого року садив 12 квітня. Усі казали, що змерзне. Самі бачите, нівроку вродило. Добре допомагають курічки, їх розводжу в десятилітровому відрі й поливаю рівці. Але дуже обережно, щоб не спалити бараболю. Гній теж не завадить...
Прощаємось. Михайло Федорович дає мені 10 великих головок часнику: «Посадите кожен зубчик сантиметрів за десять один від одного

на глибину 5-6 сантиметрів. Побачите, врожай має бути добрий». 
    Я посадив отой часник. Може дійсно, тепло рук Михайла Рибака, енергія його захоплення городництвом передасться оцим зубчикам, які й насправді дадуть добрий врожай. Дочекаємося весни...