Івана Купала - одне з найпоетичніших свят українського обрядового календаря. Оспіване поетами та художниками, воно дарує відчуття феєричної казки, що раптом стала реальністю.

    Ще в дохристиянську добу в середині липня слов’яни відзначали свято Купала. Та з часом ця язичницька традиція набула християнського забарвлення. І хоча збережено більшість язичницьких ритуалів, у цей день церква відзначає День народження Іоана Хрестителя, який у цю пору з’явився на світ у сім’ї священика Захарія у місті Ютта неподалік Єрусалима.

    Передувала цій події чудесна поява Ангела Господнього та його пророчі слова Захарію про те, що майбутній його син Іоанн наповниться Духом Святим і багатьох наверне до Господа Бога. Матір Іоанна Єлизавета змушена була рятувати сина від царя Ірода, а тому вивела його до пустелі, де в суворих умовах в пості та молитві зростав майбутній Хреститель Господа. У 30 років Іоанн прийшов на ріку Йордан, щоб підготувати людей до приходу Спасителя. І навіть після хрещення Ісуса Христа він продовжував проповідувати любов і правду Божу.

    Обірвалося життя Іоана трагічно. Цар Ірод, проти якого сміливо виступив Іоан, відрубав йому голову. Тіло святого було поховане, а голову закопано на Єлеонській горі. Згодом його голову тричі знаходили й переховували, тому церква встановила на честь Іоанна кілька днів у році.

    Папороть для чистих серцем

Святкування Купала сповнене традиційних розваг і обрядів. Спеціально до цього дня хлопці та дівчата виготовляли ляльки-опудала - Купало та Марену. Навколо цих персонажів точаться головні події вечора на Івана Купала. Марена являє собою зроблену із соломи ляльку, яку вдягають у жіночий одяг; Купало також виготовляється із соломи, але одяг на ньому чоловічий. Марену, відповідно, роблять дівчата, а Купало – хлопці. Цікаво, що походження ні того, ні іншого образу невідоме, та на обох чекає трагічна розв’язка. Купала та Марену або топлять, або ж спалюють.

Як відомо, головною розвагою вечора на Івана Купала є стрибки через багаття. Хоча чому власне розвагою? Це зараз вони стали чимось на кшталт спортивних змагань, а раніше цьому ритуалові надавали магічного значення. Скажімо, якщо стрибнути найспритніше, матимете гарне здоров’я, коли вдало перескочать через полум’я закохані, то вони скоро поберуться. І не дай вам Боже вскочити у вогонь – біди на протязі року не уникнути.

По закінченні веселих дійств можна йти відпочивати. Це не стосується лише найсміливіших і найчистіших серцем, у яких є шанс знайти чарівну квітку папороті й здобути усі земні скарби. Та пам’ятайте: шлях до квітки захищає нечиста сила, а земні багатства, які вона відкриває, ще нікого до добра не доводили.

В день Івана Купала намагалися зцілюватися росою. Для цього потрібно встати якомога раніше і пройтись босоніж по цілющій купальській росі. Цього дня масово збирали лікарські трави. Вважається, що особливої цілющої сили купальська трава набирає до сходу сонця.

Свято сонця

Є повір’я, що сонце, як уособлення світла й добра, у день Івана Купала святкує перемогу над темними силами, а тому при своєму сходженні воно «грає», «скаче» і «радіє». Вся природа теж торжествує з цього приводу і стає особливо гарною.

Як вважає дехто з фольклористів, назву свята пов’язували з іменем Купала - божества родючості, урожаю, добробуту та лікарських рослин, а обряди приурочували вшануванню молодості, краси, кохання й очищення. Вже напередодні люди відзначали Горпини (Агрипини) Купальної й масово вирушали на заготівлю лікарських рослин. Збирали їх удосвіта, подалі від поселень і стежок, обов’язково з добрим настроєм і молитвою. Окрім лікувальних властивостей купальські рослини мали ще й магічну дію. Чи не найсильнішою приворотною травою вважали тирлич. Варили його в новому горщику, купленому не торгуючись, а тоді вмивалися відваром, щоб привернути обранця (тричі казали: «Тирлич, тирлич! Мого милого приклич!») або пошвидше вийти заміж. Відоме було й інше любовне зілля: барвінок, щоб «хлопці до дівчат стелилися», липник (ліпиця), оман (дивосил), розмай і, особливо, любисток.

Віночок для коханого

Основні купальські обряди здійснювалися в ніч з 6 на 7 липня і називалися купаліями, а дівчата-виконавці - купалочками або купалками.

Напередодні свята хлопці готували місце для основних обрядових дій: збирали дрова для вогнища, встромляли в землю жердини з опудалами Купала та Мерни або ставили обрядове дерево, яке дівчата наряджали вінками й кольоровими стрічками. Часто роль купальського дерева відводилася вербі - дереву смутку й жалю згідно народної символіки. Інколи ставили сосну, чорноклен, вишню.

До свята дівчата плели собі віночки (інколи по два) з трав і квітів, а парубки - з жита, або прикрашали зеленню капелюхи (брилі). Йдучи до купальського вогнища, не озиралися, «щоб відьма не наздогнала», а потім співали пісні й водили хороводи навколо Купала-Марени. Після цього молодь починала перестрибувати через кострище. Спочатку хлопець і дівчина обмінювалися вінками (або парубок віддавав свого капелюха чи картуза), а потім, взявшись за руки, стрибали через вогонь, обходили Марену й ставали позад черги.

Добра ознака для подальшої спільної долі молодят - коли над вогнем вони не розняли свої руки й не підпалили одяг. Для менших дітей замість вогню накладали купу кропиви, через яку вони весело скакали. Вказані обряди спрямовувалися на «очищення» людей живим вогнем, який добували на свято через тертя дерева об дерево.          

Інший обряд полягав в очищенні іншою стихією - водою. Дівчата намагалися так пірнути, щоб вінок з голови поплив по воді. Добра ознака, якщо вінок не потопав, а його напрям вказував «звідки свати будуть». Інколи купалки вставляли в свій віночок запалену свічку і так пускали на воду, а хлопці чекали на другому березі, щоб упіймати віночок своєї дівчини. Бувало, парубки, не дочекавшись, кидалися вплав у воду або сідали на човни й ловили спеціально намічені їхніми дівчатами вінки. Повертаючи їх, мали право на поцілунок.

Яка купальська ніч – такий і рік

Завершальним обрядодійством свята було розбирання Купала-Марени. Гілочки з купальського дерева обламували й несли на городину, а стовбур (жердину) топили у воді. Інколи просто пускали на воду із запаленими свічками. В тих місцевостях, де виготовляли із соломи обрядову ляльку-Купало, свято завершувалось ритуальним потопленням останньої.

Важливо відзначити, що Купало відзначали всім селом, незалежно від віку та статі. І хоча основними діючими особами були молоді купалки та хлопці, до обрядів залучали й молодиць, які допомагали «наставляти» купайлицю. Присутні були й старші чоловіки та підлітки, навіть малих діток мами вбирали у віночки й тримали на руках протягом свята. Інколи для малечі батьки влаштовували купалицю у когось із сусідів у дворі, куди сходилась малеча з цілого кутка чи вулиці. Та основним мотивом купальських обрядодій було уславлення молодості, кохання й материнства.

Примічали в цей день і погоду: зоряна Купальська ніч - на грибне літо, велика роса - вродять огірки та горіхи, дощова погода - на неврожайний рік. А сакральні знання, суть яких не повністю зрозуміли й сьогодні, люди намагалися зберегти в народній творчості.

                                                                           Єлизавета РАДІСНА